Десь далеко, в глибині підсвідомості, лунає відголос Міфічного Братства. Інколи в спонтанних
видіннях являються образи воїнів, деякі з них постають в образах Богів. І так сильно відчувається
їх звязок з цією землею, з сонцем, планетами, космосом. Недають спокою роздуми - "Звідки?", ніби
з генетичної памяті, чи може в душі закарбоване відчуття, що це своє, я чомусь впізнаю їх.

Міфічне Братство, яке не признало законів життя, які заперечували можливість їхнього існування.
Вони не признали богів, вони не вірили їм, не вірили в приреченість, вони знали, що сила
ув"язнена в них! Вони були як одна людина, неначе одна чілісна істота.

Проти них була створена війна. Брати розуміли щось, щось що було закрите від духовної гнилі.
На гниль це наганяло страх, який змушував її атакувати ще сильніше.

Міфічне Братство кормилось війною. За законами реальності це було неможливо, але брати в них
НЕвірили, вони ЗНАЛИ, що СИЛА ЗАКЛЮЧЕНА ВНИХ, знали що сила творить закони. А потім вони зрозуміли щось.... Далі пропасть небуття в історії, після чого про них не чути.

Але цей відголос в глибині памяті, в глибині душі....
(Spirit_Urban 05.10.2008"19:18)